Прес-секретар «Роснефти» журналістам «Дождя»: «Пройдіть, будь ласка, у жопу. Михайло Леонтьєв, однак, акціонер Прес аташе Роснафти Михайла Леонтьєва
Прес-секретар «Роснефти» Михайло Леонтьєв відмовився коментувати телеканалу «Дождь» інформацію, що з'явилася в соцмережах, про те, що глава «Роснефти» Ігор Сечин, як і раніше, користується автомобілем з «мигалкою», хоча вона йому не належить за законом.
«Пройдіть, будь ласка, у дупу. Прийміть запевнення у нашій незмінній повазі», – відповів на запитання Дощу, чому Сечін отримав «мигалку», прес-секретар «Роснефти» Михайло Леонтьєв. Прес-секретар президента Дмитро Пєсков не відповів на запитання, чи Володимир Путін надавав спецсигнал голові держкомпанії.
До 2012 року Сєчін пересувався на автомобілі зі спецсигналом як віце-прем'єр. «Дощу» не вдалося виявити будь-який указ президента, який надав би керівнику «Роснефти» право користуватися «мигалкою». Усі відомства, співробітники яких можуть користуватися «мигалкою», перераховані в указі президента «Про впорядкування використання спецсигналів», який він підписав у травні 2012 року. Відповідно до тексту документа, наприклад, уряду покладено 32 «мигалки», адміністрації президента – 22, ФСБ – 207. «Роснефти» та інших державних компаній в указі немає.
Сечин може пересуватися автомобілем, який йому надала не його компанія, а стороннє відомство, що має право на «мигалку», – Федеральна служба охорони, сказали «Дощу» два федеральні чиновники. Такі рішення не оформлюються громадськими указами, уточнив один із співрозмовників. «Ми не маємо до цього відношення», – сказали «Дощу» у прес-службі ФСТ та адресували з усіх питань у «Роснефть».
«Дощ»
На те, що Сечин пересувається автомобілем зі спецсигналом, у грудні минулого року звернула увагу журналістка «Лайфу» Анастасія Кашеварова. За її словами, «Сєчін їхав із Кремля сам за кермом».
Традиційно на автомобілях ФСТ встановлюються номери із серією ЕКХ, зазначає федеральний чиновник. У передбачуваного автомобіля глави "Роснефти" саме така серія. Номер Mercedes, який публікувала Кашеварова, Е939КХ77.
Кремлівський кореспондент «Лайфу» Олександр Юнашев розповів «Дождю», що також неодноразово бачив, як Сєчін сідає в автомобіль саме з цим номером. Причому, за його словами, за головою "Роснефти" їздить і машина супроводу. Один раз він сів за кермо сам, а як тільки він трохи від'їхав, до нього ззаду під'їхав автомобіль супроводу, якщо не помиляюся, темно-синій Volkswagen. Але зазвичай Сечин сідає на заднє сидіння своєї машини, причому на відміну від усіх чиновників він сідає не праворуч, а ліворуч, тобто позаду водія. Це найбезпечніше місце. Я одного разу спитав у нього, чому він так робить. Він відповів, що це звичка із минулої роботи», – розповідає журналіст.
Високопоставлений федеральний чиновник стверджує, що спецслужби мали інформацію про те, що життя Сечина перебуває під загрозою після «справи ЮКОСу». Йому потрібна охорона та супровід, щоб убезпечити себе від помсти колишніх акціонерів нафтової компанії, випливає зі слів співрозмовника «Дощу». Через це ж, за його версією, і «мигалка»<...>
Глави інших державних підприємств і корпорацій не користуються «мигалками», випливає з відповідей їх прес-служб питанням «Дождя». Прес-секретар голови «Газпрому» Олексія Міллера повідомив, що той користувався спецсигналом до указу президента 2012 року, але після цього втратив привілей. "Коли вийшов указ, ми підкорилися", - пояснив співрозмовник Дощу. У прес-службах «Транснафти», Ощадбанку, РЗ та «Ростеху» також запевнили «Дощ», що їхні керівники та співробітники не їздять на машинах із «мигалками».
родина
Батько - інженер-авіаконструктор Володимир Якович Леонтьєв, матір Миру Мойсіївна Леонтьєва(нар. 1926) – викладач статистики Московського інституту народного господарства ім. Плєханова, співавтор підручника "Статистика торгівлі".
Від першого шлюбу з поетесою та філологом Наталією Азаровою- Двоє дітей: син Дмитро (працює на каналі О2ТВ), дочка Олена. Двоє онуків. З другою дружиною - Марією Козловською- Дочка Дар'я (1999 р.н.).
Біографія
Народився 12 жовтня 1958 року у Москві. Освіту здобув на економічному факультеті Московського Інституту народного господарства ім. Плеханова. У студентські роки підробляв охоронцем у Московському планетарії, звідки був звільнений за влаштований його друзями бешкет.
Після закінчення ВНЗ у 1979 році, працював у Інститут економічних проблем Москви, де намагався " займатися реальною радянською економікою". У ті ж роки Леонтьєв захопився прикладним мистецтвом. У 1985 році закінчив СПТУ №86 за спеціальністю" столяр-червонодеревник"Однак працювати за спеціальністю не став. Підробляв різноробом у Літературному музеї, охороняв дачу-музей Бориса Пастернака в Переділкіні, займався репетиторством.
У 1987 році Леонтьєв почав писати аналітичні статті із соціологічної тематики. У 1989 році був запрошений до очолюваного "Експериментальний творчий центр", який займався політологією
У тому ж 1989 року Леонтьєва почав працювати у відділі політики газети "Комерсант", де він пройшов, за його словами дуже корисну школу".
У 1990 році Леонтьєв очолив відділ економіки "Незалежній газеті".
1993 року став першим заступником головного редактора тижневика. "Business МН". У тому ж році виступив співзасновником газети "Сегодня", у фінансуванні якої брали участь Леонід Невзлін, Володимир Гусинськийі Олександр Смоленський.
Працював політичним оглядачем та першим заступником головного редактора. Покинув "Сегодня", не погодившись з реформою, що почалася у виданні, щоправда, Леонід Невзлін стверджував, що Леонтьєва з газети "вигнали".
1997 року Михайло став засновником журналу "Справа", який фінансувався, але до друку не вийшов. У квітні того ж року розпочав роботу на телебаченні, ставши керівником і ведучим щоденної програми "Насправді", що виходила на каналі "ТВ Центр" ( ТВЦ).
У 1997-1998 роках очолював службу суспільно-політичних програм ТВЦ та вів інформаційно-аналітичну програму "День сьомий". Паралельно продовжував працювати в друкованій пресі - в 1998 став автором колонки "Фас!" у діловому щотижневому журналі "Компанія".
У 1997 році Леонтьєв був номінований на премію ТЕФІ, а наступного року став лауреатом премії "Золоте перо".
У лютому 1999 року звільнився з ТВЦ і разом із командою програми "Насправді" перейшов до штату служби суспільно-політичних програм ГРТ, де з березня того ж року почала виходити його програма "Однак".
Свій відхід Леонтьєв пояснив тим, що він не поділяє "поглядів тих людей, яким належить ТБ-центр". Пізніше Леонтьєв вів "Однак" разом із Максимом Соколовимі Олександром Приваловим.
Влітку 1999 став редактором сатиричного "журналу політичного полювання" "ФАС". Проект було закрито у 2000 році з фінансових причин.
З листопада 2001 по грудень 2002 року на "Першому каналі" виходила аналітична програма Леонтьєва "Інший час", з травня 2003 по січень 2004 року - авторська програма "Театр ляльок".
У 2005 році М. Леонтьєв був головним редактором журналу "Головна тема", що виходив на той час.
З січня 2006 по листопад 2007 року вів програму "Майстер-клас з Михайлом Леонтьєвим" на телеканалі O2ТВ. У жовтні 2007 року на Першому каналі вийшов його проект "Велика Гра"- цикл передач, присвячених історії взаємин Росії та Великобританії за панування в Центральній Азії у XIX-XX століттях. У листопаді 2008 року була випущена книга Леонтьєва з тією самою назвою.
У травні 2007 року був призначений головним редактором ділового аналітичного журналу "Профіль". Працював на цій посаді до березня 2009 року. Видавець журналу Сергій Родіоновсказав, що відхід Леонтьєва призвів до зростання накладу видання. У той же період співпрацював із журналом Moulin Rouge.
У вересні 2007 року Михайло спільно зі своїм колегою Євгеном Додолєвим(виступившим як видавець) запустив в Україні російськомовну версію німецького тижневика Der Spiegel("Der Spiegel-Профіль"), що стало помітною подією на медіа-ринку.
Журнал російською мовою виходив щотижня тиражем 30 тис. екземплярів у Києві, Криму та Східній Україні. Редакція перебувала у Москві, але в Україні формувалася кореспондентська мережу. Проект було законсервовано у травні 2008 року, існує онлайн-версія видання.
З червня 2009 року разом із Першим каналом став засновником журналу "Однако", в якому, крім Леонтьєва, публікуються. Євген Додолєв, Олександр Невзоровта інші журналісти та колумністи, які раніше працювали в "Профілі".
У 2009 році знявся у невеликій ролі у фільмі Стаса Марєєва"Справжнє кохання".
Михайло Леонтьєв був членом журналістського "Серафимівського клубу", викладав у недержавній Вищій школі управління, в якій навчалися "комісари" руху.
8 січня 2014 року стало відомо, що Михайла Леонтьєва буде призначено радником президента "Роснафти"в ранзі віце-президента, курируватиме діяльність департаменту інформації та реклами.
ЗМІ вказували на те, що між Сєчіним та Леонтьєвим існують давні "приятельські стосунки". Як повідомило близьке до компанії джерело, піарників такого рівня завжди узгоджують, наголосивши, що це є стандартною практикою для подібних випадків. " Якщо Ігор Іванович упевнений у тому, що Михайло Леонтьєв зможе принести компанії користь, то він за це рішення як президент "Роснефти" та ручається", - заявив високопосадовець адміністрації президента. При цьому Михайло Леонтьєв залишається ведучим програми "Однак" на Першому каналі.
Політична діяльність
У грудні 1995 року Леонтьєв, як незалежний кандидат, балотувався до Державної думи II скликання від 203-го Черемушкинського виборчого округу Москви, але програв вибори Павлу Медведєву.
Під час першої чеченської війни був серед тих, хто підтримував введення військ на територію Чечні, заявляючи, що є " переконаним прихильником силового вирішення проблем у ЧечніПізніше, під час вибухів житлових будинків у Москві та Волгодонську, закликав бомбити Чечню.
У 2000 році на президентських виборах заявив про підтримку виконувача обов'язків глави держави Володимира Путіна.
2001 року увійшов до складу політради очолюваного суспільно-політичного руху "Євразія".
У 2002 році став членом партії.
2002 року за висловлювання на адресу дружини президента України Віктора ЮщенкаКатерини Ющенко (раніше вона мала прізвище Чумаченко). Український суд зобов'язав Леонтьєва відшкодувати на користь Катерини Ющенко 2500 гривень та протягом 30 днів спростувати недостовірну інформацію, яку він озвучив у своїй програмі "Однак" 10 квітня 2001 року. Леонтьєв відмовився виконувати рішення суду. Став персоною "нон грата" в Україні. Пізніше заборону скасували.
У серпні 2014 року включений Україною до списку санкцій за позицію щодо війни на Сході України та приєднання Криму до Росії.
За своїми економічними поглядами – радикальний ліберал, за політичними – затятий антикомуніст. Сам себе називає дисидентом. Неодноразово захоплювався Аугусто Піночетом.
Леонтьєв закликає Росію відмовитися від імперського тягаря".
У зв'язку зі світовою економічною кризою заявив, що " єдиним виходом із нинішньої кризи є глобальна війна. Хто і як її розв'яже - це вже суто технічне питання".
У вересні 2015 року після виступів президента Росії Володимира Путіната президента США Барака Обамизаявив:
"Його мова – це така ідеологічно конспіративна абракадабра… Все, що говорив Обама, це були напівдипломатичні формати, якісь старі модельки, які він перебирав. В принципі, він нічого не сказав, крім одного – він залишив двері відчиненими. Тобто, повторивши всі американські фетиші, ідеологеми, він тим не менш сказав, що співпрацювати можна", - зазначив Леонтьєв.
"Довіряти йому важко, бо незрозуміло, чи зможе він реалізувати ці свої уявлення про те, як треба діяти в реальності, бо поки що йому це слабо вдавалося", - нагадав журналіст.
На його думку, слабкість Обами не в тому, що він не може протистояти тиску Путіна, а в тому, що він не може проводити власну політику, яку хоче проводити під тиском дуже потужних американських інтересів.
Леонтьєв підкреслив, що, на відміну від Обами, російський президент говорив чітко і чітко, його мова не була дипломатичною: Путін називав речі своїми іменами.
Скандали
2 квітня 2013 року Михайло Леонтьєв, коментуючи в ефірі ТК "День" заяви А.Міллерапро нібито нерентабельний видобуток "сланцевого газу", за допомогою якого російський "Газпром"вже витісняють із європейського ринку, заявив: " Найбільшу російську компанію очолює небезпечний божевільний, який перетворився просто на пряму загрозу національній безпеці. Таке враження, що він заразився божевіллям від своїх катарських братів, з якими намагався влаштувати газовий альянс. Із цим треба щось робити. Не знаю, можливо лікаря викликати. Володимир Володимирович уже один раз викликав лікаря. Тут потрібна ціла бригада, психовозка".
Леонтьєв також сказав, що взагалі не розуміє, на якій підставі існує така компанія, яка систематично завдає шкоди російським інтересам.
"Вони через ідіотську цінову політику втрачають Європу, і її втрачатимуть. Куди подівся Штокман, який призначався для американців. Немає його і не буде, бо він не потрібний. Не буде і "Південного потоку", і не треба людям морочити голову, бо його нічим наповнювати", - Сказав Леонтьєв.
Леонтьєв звернув увагу, що "Газпром" не цікавиться видобуванням сланцевого газу в Росії, якого в країні має бути більш ніж достатньо, натомість монополія кошмарить державу, яка виправдовує непристойно помірні витрати при видобутку звичайного "блакитного палива".
"З непристойними витратами незабаром у нас у "Газпромі" видобуток газу стане нерентабельним. Не тому, що газ дорого видобувати, а, грубо кажучи, бо красти менше треба, хоча б трохи менше", - наголосив журналіст.
"Видобуток сланцевого газу нерентабельний, а видобуток сланцевої нафти набагато складніший, але в уявленні пана Міллера рентабельний. Це взагалі якась аберація свідомості. Просто психоз. На мою думку, те, що відбувається, є прямим актом саботажу – нахабного, публічного – указу президента. Пан Міллер треба госпіталізувати, а компанію "Газпром" краще продати американцям. Якщо вона така цінна, можливо вони за неї гроші дадуть, зрештою. Причому обтяженням під час продажу призначити психованного Міллера. Туди можна продати медіа-активи "Газпрому". Тому що ці активи однаково працюють на американців. Нехай вони за них платять", - уклав Леонтьєв.
Напередодні стало відомо, що "Роснафтогаз"повідомив Росмайнопро придбання 0,23% акцій Газпрому за 7 млрд. рублів. Повідомляється, що операція пройшла у першій половині березня. Таким чином, держава в особі "Роснафтогазу", який очолює , отримала повний контроль над газовою монополією.
Незалежні спостерігачі, коментуючи заяви Михайла Леонтьєва, припустили, що Олексій Міллер, судячи з усього, втратить свою посаду, а його місце займе ставленик найближчого соратника президента РФ Ігоря Сечіна. Зрештою, ці прогнози не виправдалися, і Міллер залишився на своєму посту.
Михайла Леонтьєва вважають сильно питущою людиною і тому часто потрапляють у делікатні ситуації. Так, 7 травня 2012 року Михайло Леонтьєв спровокував великий міжнародний скандал в Одесі. Він взяв участь у концерті "Пісні Перемоги". Було видно, що журналіст вийшов на сцену не надто тверезим. Леонтьєв відразу заявив, що жителі України просрали країну"... а щоб повернути все назад, необхідно зробити правильний вибір." Нам треба перестати ставити на козлів та під*расів. Щоб щось змінити, треба голосувати за партію, – голосно заявив зі сцени Леонтьєв.
За свої висловлювання скандальний журналіст був освистан глядачами, багато з яких прийшли на концерт із дітьми. До речі, серед глядачів були міські та обласні чиновники, з яких ніхто не перепросив одеситів за поведінку російського гостя на концерті, присвяченому Дню Перемоги. Оскільки телеканал АТВ вів пряму трансляцію цього заходу, то свідками цього стали і тисячі одеситів, які дивилися телевізор.
12 листопада 2014 року, коли ведучий програми Михайло Леонтьєв завів розмову про асоціацію України та Європейського союзу, за його спиною прокрутили порнографічний ролик на екрані одного з телевізорів На записі видно, як жінка у позиції "згори" рухається на чоловіка, який лежить під ковдрою блакитного кольору. Саме дійство триває близько десяти секунд, після того, що відбувається в студії, змінює журналістський сюжет. На відео, розміщеному нижче, еротичні елементи починаються на 44 секунді.
Олексій Венедиктов, головний редактор "Ехо Москви"У своєму Instagram активно викладав фотографії з дня народження Ремчукова У соцмережах прокотилася хвиля обурення такою теплою "дружбою" представників опозиційних та провладних політичних діячів та журналістів.
Леонтьєв також є співвласником двох технологічних компаній. Одна з них - резидент «Сколково», імовірний основний власник другий - колишній чиновник Росриболовства, який звинувачувався у шахрайстві на суму кілька сотень мільйонів рублів; бізнес обох тісно пов'язаний із державними замовленнями. Спецкори «Медузи» Іван Голунов та Ілля Жегулєв розібралися, що це за компанії та що там робить Леонтьєв.
Леонтьєв та аеродинаміка крила
Весною 2013 року публіцист Михайло Леонтьєв виступив із різкою заявою. Він захищав «Сколково» від «наїздів» Слідчого комітету Росії та Рахункової палати, які звинуватили інноваційний центр у неефективності. У телепередачі «Однак» на Першому каналі та статті в однойменному журналі, головним редактором якого він є, Леонтьєв пояснював, що «Сколково» - єдиний у світі венчурний фонд, який не «забирає проект у розробника».Леонтьєв добре знайомий із принципами роботи «Сколково». Він є співвласником одного з резидентів фонду, компанії «Оптіменга-777», яка займається аеродинамічним проектуванням крил для літаків.
Заснували її у 2012 році випускник мехмату Томського держуніверситету Сергій Пейгін та його ізраїльський партнер Борис Епштейн. Через рік після цього 10% підприємства став володіти Михайло Леонтьєв, а Оптименга-777 отримала від Сколково близько 80 мільйонів рублів в рамках гранту на створення програмного продукту, який дозволяє сильно скоротити вартість і терміни проектування літакового крила. Компанія заявляла, що проект носить «революційний характер»: тестове завдання з оптимізації крила їхній алгоритм вирішив за 27 годин, а програми компанії Boeing – за 50 днів.
Сергій Пейгін
|
В ОАК «Медузі» підтвердили, що «Оптіменга» виконувала низку робіт з математичного моделювання конструкцій, однак зазначили, що подібні роботи замовляють одразу декільком компаніям.
«Я цих хлопців [з „Оптіменгу“] знаю з дитинства, вони дуже талановиті, я їм намагався допомагати, але жодного бізнесу там немає, на жаль, – повідомив „Медузі“ Михайло Леонтьєв. – Інноваторів ніхто ніколи не любить. Це все сльози і стогін, жодне слово „бізнес“ не застосовується до цієї історії. Багато людей намагалися якось допомогти, але не можна діяти проти системи. Система може зробити «Суперджет»».
Леонтьєв та рибальський флот
Літаки - не єдина галузь інтересів Михайла Леонтьєва. Є в нього й бізнеси, пов'язані із водним транспортом. У квітні 2013 року журналіст став співзасновником компанії «Агро-Марин-СПГ», яка займається проектуванням суден, що працюють на зрідженому природному газі. (Про те, що Леонтьєв має частки в «Оптіменгу» та «Агро-Марин-СПГ», також розповідав телеканал «Дощ».)Основний власник "Агро-Марина" - британська компанія Valser Oil, яка, за даними комерційного реєстру Великобританії, належить двом офшорам, зареєстрованим на Маршаллових островах: Pintox Systems Limited та Syten Group Limited. Дані про директорів та власників цих компаній не розкриваються. Лише у міністерстві юстиції Нової Зеландії зареєстровано 25 компаній, заснованих Pintox та Syten; деякі з них фігурували у скандалах, пов'язаних із відмиванням коштів через молдавські банки.
У квітні 2017 року Valser Oil опублікувала повідомлення про включення до списку осіб, які впливають на діяльність компанії, Валерія Сураєва – громадянина Австрії, який народився в Росії у 1960 році. Це людина, відома на суднобудівному ринку: у 2000-х Сураєв очолював відділ рибопромислового флоту, портів та судноремонту в Росриболовстві. У ході перевірки відомства у 2010 році Рахункова палата виявила махінації навколо мільярда рублів, отриманих у 2005-му на будівництво науково-дослідних кораблів на Далекому Сході. Один із контрактів виграла компанія «Науково-виробничий центр промислового рибальства, розвідки та моніторингу морських біоресурсів» (НВЦ), зареєстрована в Ярославлі.
«За документами науковий корабель було збудовано, Сураєв підписав акт приймання, після чого на рахунки НВЦ перевели понад 283 мільйони рублів, - розповідали „Известиям“ джерела у МВС. – Потім ці гроші розчинилися на рахунках фірм-одноденок». У ході перевірки Рахункової палати з'ясувалося, що скелет судна так і залишився стояти на стапелі заводу в Хабаровську серед сміття та металобрухту. Ще три недобудовані судна в рамках того ж проекту так і не зійшли зі стапелів заводу на Кіровщині.
Правоохоронні органи підозрювали, що реальний власник НВЦ Валерій Сураєв. Після початку перевірки Росриболовства він звільнився з держслужби та очолив цю ярославську компанію. У 2011-му, як повідомляв «Росбалт», Сураєв отримав посвідку на проживання в Естонії; ще через рік проти нього було порушено кримінальну справу за підозрою у шахрайстві, з колишнього чиновника взяли підписку про невиїзд. У МВС не відповіли на запит Медузи про хід слідства.
2013-го НПЦ було оголошено банкрутом - сталося це за позовом компанії «Марин-Інвест», власником якої була Valser Oil, яка згодом заснувала «Агро-Марин-СПГ». Агро-Марин ж викупила більшу частину майна НВЦ за мільйон рублів; крім того, компанії повністю належить Хабаровському суднобудівному заводу.
Михайло Леонтьєв був знайомий із Валерієм Сураєвим задовго до цих подій. На початку 2000-х років він присвятив цілий випуск своєї авторської програми на Першому каналі проблемам рибальського флоту – і опублікував кілька колонок Сураєва про ці проблеми у журналі «Однак».
«Він прийшов до мене [як до журналіста] з проблемами [рибалки] і вразив мене. У мене було програм десять на цю тему, – згадує Леонтьєв. – Ми з Сураєвим разом робили дуже серйозну річ – якщо у нас зараз у Росії залишилося якесь рибальство та якісь перспективи створення російських судів, то цим країна завдячує Валерці Сураєву, якому я трошки допоміг».
Ще один старий знайомий Леонтьєва є гендиректором «Агро-Марин-СПГ» – це Володимир Колосков, колишній перший заступник гендиректора «Видавничого дому Родіонова», який видавав закриті у 2015 році журнали «Селянка» та FHM. У тому ж видавничому домі працював і Леонтьєв – наприкінці 2000-х він два роки очолював журнал «Профіль».
Перші три роки після створення «Агро-Марин-СПГ» ніяк не проявляла себе. Наприкінці 2016-го компанія виграла два тендери у Крилівського державного наукового центру на розробку та модернізацію рибальських суден на зрідженому природному газі. Обидва контракти були укладені за процедурою «Закупівля у єдиного постачальника» - оскільки їхнє укладання, згідно з документацією, було необхідне для запобігання аваріям та іншим надзвичайним ситуаціям «непереборної сили».
На розробку проектів двох кораблів у «Агро-Марин-СПГ» пішов лише тиждень - уклавши держконтракт 25 листопада, компанія передала готовий проект замовнику 2 грудня. "Комерсант" пояснював, що такий поспіх пояснювався просто: фінансування робіт велося за федеральною цільовою програмою "Розвиток цивільної морської техніки на 2009-2016 роки" і перенести терміни прийому готових робіт на наступний рік чиновники не могли. Як з'ясувалося трохи пізніше, суди за проектом «Агро-Марина» будуватимуть на базі корпусів кораблів, які колись не добудували компанії Валерія Сураєва.
За словами джерела, знайомого з діяльністю компанії, «Агро-Марин-СПГ» планувала взяти участь у будівництві танкерів-газовозів льодового класу - вони необхідні, щоб вивозити Північним морським шляхом скраплений газ, який компанія «Новатек» видобуває на Ямалі коштом, отримані із Фонду національного добробуту.
Газовозів потрібно близько півтора десятка. Перший з них (його назвали «Крістоф де Марджері» на честь загиблого в авіакатастрофі у Внуково голови компанії Total) прибув на Ямал наприкінці березня 2017 року з Південної Кореї – проте планується, що далі газовози будуватимуть у Росії, на далекосхідній судноверфі «Зірка ». Ця судноверф належить «Газпромбанку» та компанії «Роснефть», прес-секретарем якої є Михайло Леонтьєв. Сам Леонтьєв повідомив «Медузі», що «проект із газовозами був, але я не в темі».
Леонтьєв стверджує, що "ніколи в житті навіть однієї копійки від цих [компаній] не отримав". «Якщо хтось записав мене в засновники з якихось цілей – бог їм суддя. Я приблизно пам'ятаю, про що мова йде, але навіть назви цих компаній я не згадаю, - сказав він. - Чи мало кому я намагався допомогти? Я спробував допомогти приятелеві зняти фільм. Кожна людина в житті має спроби кому-небудь допомогти, якщо вона не закінчена підонка».
[ІА "РБК", 10.05.2017, "Михайло Леонтьєв виявився власником частки в технологічних компаніях": У бесіді з РБК прес-секретар «Роснефти» назвав публікацію «Медузи» «ні про що». Там нічого немає, нічого не було і, на жаль, нічого з цього не вийшло. Нуль рублів, нуль копійок, нуль результату. Нуль всього. І це дуже шкода. Мені хотілося б, щоб там щось було», - заявив він.
За словами Леонтьєва, «усі безглузді натяки» на його фінансові інтереси в компаніях, згаданих у статті, не мають підстав. «Та все, що я від цього отримав, я передав би особисто Михайлу Борисовичу Ходорковському. Тому що це дуже багато геморою», – сказав він.
Він зазначив, що діяльність компанії "Оптіменга-777" триває. «Люди працюють, щось роблять. Сергій Пейгін (володіє 27,5% компанії - РБК) - він прикладний математик дуже високого світового рівня. Він цим займався у різних країнах, він дуже хотів це робити тут. Вони справді роблять це дуже здорово», - сказав він.
«Щодо риби, то ви можете подивитися, скільки я писав з приводу квот під кіль. Було витрачено певний час. Зараз, до речі, можна казати, що результат є, бо квоти під кіль є. Який це має відношення до конкретного бізнесу? Жодного», - додав Леонтьєв. - Врізання К.ру]Оригінал цього матеріалу
© ЦУР , 22.01.2017, Фото: East News , Ілюстрації: ЦУР
Михайло Леонтьєв заборгував 233,5 млн рублів вкладникам Інвестбанку
Спонсорські 170 млн рублів "Роснефти" ситуацію з боргом журналу "Однак" не виправили
Анастасія ГоршковаЯк стало відомо Центру управління розслідуваннями (ЦУР), видавнича група «Прес Код», що випускала журнал «Однак» Михайла Леонтьєва, повинна вкладникам збанкрутілого Інвестбанку 233,5 млн руб. Немає жодних ознак, що ці гроші повернуто: пристави не можуть знайти видавництво навіть для стягнення податкової заборгованості. Раніше ЦУР дізнався, що в травні 2015 року «Роснефть» виділила 170 млн рублів на підтримку видання свого віце-президента, що випробовує проблеми, після чого журнал закрився.
Інвестором медійного стартапу Леонтьєва була «Конверс груп» батька та сина Антонових. Витрати на перший рік проекту, за твердженням Леонтьєва, повинні були скласти до $4 млн. "Ми хочемо перетворити цей проект на комерційно успішне видання, і у нас є можливості перечекати важкі часи", - заявив Леонтьєв на прес-конференції, присвяченій запуску тижневика. Проте» у кризовому 2009 році. Він також підкреслив, що інвестор «наполягав на фінансуванні проекту», навіть незважаючи на застереження Леонтьєва щодо складнощів з рекламою та окупністю інвестицій.
Гроші виділялися кредитними лініями Інвестбанку Антонова-молодшого з жовтня 2009 до листопада 2010 року. З грудня фінансування журналу припинилося, а на початку 2011-го Володимир Антоновпродав свої частки у банку його топ-менеджерам. Мабуть, нових акціонерів медіа-актив бентежив, але вдалося домовитися: банк отримав 15% видавництва (частку «Першого каналу»), а за кредитами доручилося ТОВ «Снорас-нерухомість», 50% якого на той час належали діловому партнеру Антонова - заступник голови правління Академхімбанку Віктор Ямпільський. До 2013 року журнал виходив уже раз на два місяці.
За даними СПАРК, акціонерами ТОВ «Видавнича група “Прес Код”» є Михайло Леонтьєв (15%), Катерина Сєдова (15%), Інвестбанк (15%) та зареєстрована на Кіпрі Dukelevel Holdings Limited (55%). У 2009 році Леонтьєв говорив "Комерсанту", що мажоритарний акціонер - основний інвестор проекту.
А потім в історії з'явився ЦП. 3 грудня 2013 року він відкликав у Інвестбанку ліцензію - через незадовільну якість активів. На той момент банк займав 80-й рядок серед найбільших банків Росії з оцінкою активів 75600000000 рублів. Незабаром з'ясувалося, що для розрахунку з кредиторами банку не вистачить 44 млрд. рублів. Цей рекордний розмір діри на той час, який можна порівняти лише з тим, що збанкрутував Міжпромбанк Сергія Пугачова. Інвестбанк визнано банкрутом 4 березня 2014 року. Агентство зі страхування вкладів (АСВ) зайнялося пошуком активів та стягненням дебіторки. Станом на літо 2016 року АСВ вдалося повернути вкладникам лише 4,1 млрд рублів із 40, всього заборгованість банку перед кредиторами становить 60,2 млрд руб.
Рішення про визнання Івестбанку банкрутом
|
І ось тут починається найцікавіше. Рішення набуло чинності ще 30 грудня 2015 року, але ознак, що гроші повернуто до Інвестбанку, немає. Важлива деталь – представники «Прес Коду» на судових засіданнях не були присутніми. За даними «СПАРК», видавництво більше року не звітувало до податкової. А за даними бази судових приставів, розпочаті у серпні та листопаді 2016 року виконавчі провадження зі стягнення боргів за податками з «Прес Коду» незабаром було припинено: неможливо встановити місцезнаходження боржника, його майна або отримати інформацію про гроші на рахунках (ст. 46 год.). 1 п. 3 ФЗ «Про виконавче провадження»).
У зв'язку з початком судового процесу у справі екс-міністра економічного розвитку Росії Олексія Улюкаєва постало питання про виклик до суду голови «Роснефти» Ігоря Сечіна. У відповідь на запитання ЗМІ, чи з'явиться така висока персона до суду, прес-секретар Сечіна висловився в тому дусі, що таке рівносильне виклику на засідання самого Господа Бога.
Джерела ТАРС стверджують, що Ігор Сєчін заявлений свідком. Прес-секретар «Роснефти» Михайло Леонтьєв дуже скептично сприйняв ідею викликати до суду свого боса і заявив, що суд цілком може вважати клопотання захисту необґрунтованим:
— Ми ж знаємо цю звичайну манеру, що захист намагається викликати президента Путіна, Трампа, панове бога, – це звичайна практика. Зазвичай суд відхиляє такі необґрунтовані вимоги.
Мабуть, на думку Леонтьєва, який озвучує думку керівництва «Роснефти», виклик до суду Сечіна – так само «необґрунтоване блюзнірство».
Втім, Леонтьєв наголосив, що якщо суд вимагатиме, то Сечин з'явиться на засідання:
- Ігор Іванович законослухняний громадянин Російської Федерації. І якщо суд зобов'яже його бути присутнім, немає жодних, крім виробничої потреби та графіка, жодних перешкод для того, щоб він виконав свій громадянський обов'язок.
Ключова фраза тут – якщо суд зобов'яже бути присутнім. Але чи вважатиме суд за потрібне це зробити – невідомо. Нагадаємо, що на судовому розгляді між Олексієм Навальним та олігархом Алішером Усмановим суд відхилив клопотання опозиціонера про виклик до суду прем'єр-міністра Дмитра Медведєва.
Заява прес-секретаря «Роснефти» виглядає не зовсім зрозумілою, оскільки Ігор Сєчін зіграв не останню роль у справі Улюкаєва. Нагадаємо, що екс-міністра економічного розвитку РФ Олексія Улюкаєва звинувачують в отриманні хабара в особливо великому розмірі ($2 млн). Але оскільки заявлено про вимагання Улюкаєва, керівництво «Роснефти» виступає безневинною жертвою і відповідальності за передачу цієї суми не несе. Агентство Reuters стверджує, що Улюкаєва запросив на зустріч, де його і пов'язали з грошима, сам Ігор Сєчін. Тож бажання захисту досягти присутності Сечіна на суді цілком обґрунтоване. Питання тільки в тому, чи вважає за потрібне глава «Роснефти», рівний «Путіну, Трампу і богу» знизитися до подібного візиту.
Центр управління розслідуваннями (ЦУР) громадської організації "Відкрита Росія" виявив, що нинішній прес-секретар держкорпорації "Роснефть" Михайло Леонтьєв у травні 2015 року отримав від цієї компанії "спонсорський внесок на видання журналу "Однак" у розмірі 170 мільйонів рублів в обмін на Деякі "інформаційно-рекламні послуги" Ці відомості ЦУР виявив на сайті держзакупівель.
При цьому виконання договору розпочиналося за чотири місяці до того, як його було підписано, і мало завершитися 31 січня 2016 року. Проте останній номер згаданого журналу вийшов у червні 2015 року, повідомляється на сторінці ЦУР у соцмережі "ВКонтакті".
На розслідування вже звернув увагу фундатор Фонду боротьби з корупцією Олексій Навальний. Опозиціонер написав у своєму блозі, що він як акціонер "Роснефти" напише запит керівництву компанії з вимогою надати йому всі документи щодо фінансування виробництва та розповсюдження журналу "Однак".
Випуск тижневика "Однак" Леонтьєв запустив у 2009 році, будучи провідним однойменною телепередачею на Першому каналі. До 2013 року журнал виходив уже раз на два місяці, а потім випуск припинився.
Засновником журналу була видавнича група "Прес Код", але вищезгаданий договір про спонсорську підтримку "Роснефть" підписала з ТОВ "Видавнича група "Однак". До 2012 року 99% цього ТОВ належало Леонтьєву, потім єдиним власником став фонд "Інститут соціально політичних досліджень" (ІСЕПІ), пише ЦУР.
ІСЕПІ, нагадаємо, було створено у травні 2011 року відразу після утворення пропутинського "Загальноросійського народного фронту" (ОНФ) та розробляв передвиборчу програму "Єдиної Росії" для виборів до Держдуми того ж року. У травні 2012 року керівник ІСЕПІ Микола Федоров отримав посаду міністра сільського господарства, після чого інститут очолив Дмитро Бадовський. За даними відкритих джерел, у 2013 році ІСЕПІ безпосередньо або опосередковано належали журнал "Однако", канал Kontr TV, мережеві видання "Погляд" та "Дні.ру".
З вересня 2016 року 100% групи "Однак" виявилося у її незмінного гендиректора Лариси Леонової, екс-гендиректора "Прес Кода", пише ЦУР. Співробітники центру зателефонували Леонтьєву, але натомість відповіла його помічниця. Дізнавшись, що тих, хто дзвонить, цікавить доля мільйонів "Роснафти", витрачених на журнал "Однак", вона після довгої паузи запропонувала "передзвонити, можливо, завтра", повідомляється в публікації.
"Послати журналіста в дупу може тільки прес-секретар держкомпанії, що просрала 170 мільйонів рублів на його журнал "для інтелектуалів", - іронічно коментує ЦУР, нагадуючи про недавню історію з відповіддю Леонтьєва журналістам "Дощу" на питання про "мигалку" на машині президента" Роснефти" Ігоря Сечіна.
Леонтьєв з січня 2014 року обіймає посаду радника Сечіна в ранзі віце-президента з піару і є прес-секретарем "Роснефти". Організацію "Відкриту Росію" створено екс-главою НК "ЮКОС" Михайлом Ходорковським. У західній пресі існує версія, що саме Сечин свого часу організував арешт Ходорковського для усунення його з політичної арени та захоплення активів ЮКОСу, що в результаті перейшли до "Роснафти".